Двоє дітей, три стартапи, один голос

Кожен інструмент, який я випустив, починався з особистої аварійної ситуації. У Keebye ця ситуація мала два імені, і одному з них не було ще й півроку.

Ось обставини, у яких народився застосунок. Я працюю зі стартапами з високими ставками, у які інвестовано понад $1M і де випуск має значення. Не з одним стартапом: із кількома, паралельно, у кожного власна кодова база, власні пріоритети, власне «це треба було зробити вчора». Така робота не надходить охайною чергою. Вона надходить доріжками: міграція в одній, рев’ю в іншій, розбір інциденту в третій — і канал у Slack на кожну доріжку, що наповнюється у фоні.

А потім у нас народилася друга дитина.

Кожен, хто тримав немовля, що спить, знає специфічну фізику цього стану: у вас є одна рука, може бути. Ви фактично стаєте одноруким розробником на кілька годин поспіль. А тим часом доріжки не спиняються. Агент завершив рефакторинг і чекає на скерування. Питання іншого клієнта лежить і старіє. Ваша пропускна здатність набору — те, через що потай проходить уся ваша продуктивність, — щойно впала більш ніж удвічі.

Математика, яка зламалася

Обіцянка ШІ-агентів для коду справжня. Claude Code таки виконає рефакторинг у кількох файлах, поки ви робите щось інше. Запустіть дві-три доріжки — і на папері ви працюєте на якомусь множнику від себе. Кожен, хто женеться за 10x-продуктивністю, читав цю тезу.

Але в того множника є знаменник, про який ніхто не згадує: кожна доріжка просувається природною мовою, яку виробляєте ви. Промпти, скерування, рев’ю, відповіді. Якщо для виробництва цієї мови потрібні дві вільні руки й повне перемикання контексту у правильне вікно, то ваші доріжки зовсім не паралельні — вони порізані в часі через одне вузьке горло. Додавання доріжки додає витрат на координацію, доки «множник» тихо не перетвориться на накладні витрати.

Я відчував це вузьке горло фізично. У мене в голові вже була повністю сформована наступна інструкція — «відкоти зміну схеми, залиш перейменування API, перезапусти міграцію» — і вона просто лежала там, у черзі за дитиною, за бутербродом чи за моїми ж руками, зайнятими посеред іншої доріжки. Думка була миттєвою. Вузьким місцем була доставка.

Вам не потрібні 10x рук. Вам потрібен другий канал виводу.

Чому наявні інструменти не пасували

Я пробував інструменти диктування — хороші існують, і ми прямо про це кажемо на сторінках порівнянь. Але мої вимоги були сформовані рівно тим днем, який я щойно описав, і три з них виявилися непорушними.

Це мало працювати в терміналах. Мої доріжки живуть в iTerm2 і tmux, часто через SSH. Вставлення через буфер обміну ламається саме в таких місцях. Мені було потрібне щось, що вміє друкувати — синтетичні натискання клавіш із темпом, за яким термінал встигає.

Це мало бути локальним. Те, що я диктую, — це нутрощі чужих компаній: невипущені продукти, рішення на межі інвесторських, обговорення безпеки. «Ми надсилаємо звук у хмару, але відповідально» — цілком нормальна відповідь для багатьох користувачів. Моєю вона бути не могла. Перетворення мовлення на текст мало працювати на моєму власному залізі, доказово, за потреби — з вимкненим Wi-Fi.

Це мало бути невидимим. Ані вікна застосунку, ані режиму, у який треба входити. Утримав клавішу, сказав, відпустив — і немає. Інструмент, що вимагає власної доріжки, знищує сенс задуму.

Тож я його зробив. Keebye — невеликий нативний застосунок у рядку меню macOS (на Tauri, тож він залишається легким), який має рівно таку форму: утримайте праву ⌘, скажіть — і слова опиняться в редагованому полі з фокусом. Моделі на пристрої (типова, налаштована на англійську, опційний рушій на 25 мов або нативний від Apple), офлайн після першого завантаження, очищення за правилами з опційним шліфуванням локальною LLM, словник для жаргону проєкту, лише текстова історія, що видаляє себе через 30 днів — і жодної телеметрії. Це не рекламні епітети; це список вимог із того дивана, з тим немовлям.

Що насправді змінилося

Тут я хочу бути обережним, бо історії засновників легко зісковзують у вигадку. Я не даватиму вам відсотка покращення; я його ніколи не міряв, та й чужому числу все одно не довіряв би.

Що я можу сказати — це якими стали дні на відчуття. Сформована, але недоставлена інструкція здебільшого зникла: коли доріжка потребує скерування, я дивлюся на неї, утримую клавішу й кажу те, що треба. Відповіді людям — повідомлення у Slack, які раніше старіли годинами, бо відповісти означало покинути доріжку, — тепер ідуть у проміжках, наговорені у те вікно, яке має фокус. А однорукі години перестали бути мертвими годинами. Частину найпродуктивніших скерувань я даю стоячи, крокуючи, тримаючи дитину, що спить.

Чесні обмеження нікуди не поділися. Диктування не думає за вас; промимрений, недоформований промпт дає промимрений, недоформований результат — хоч сказаний, хоч надрукований. Keebye — програма в ранньому доступі з усіма шорсткостями, які це передбачає. І голос доповнює руки, а не замінює їх: я досі багато друкую, просто це вже не єдина точка відмови для всіх доріжок одночасно.

Теза, якщо вона тут є

Дискусія про 10x-розробника завжди уявляла одну людину, яка друкує швидше. Насправді прийшло дещо дивніше: одна людина диригує — кількома напівавтономними доріжками, кожна з яких чекає на речення. У цьому світі ваш важіль — не швидкість набору. Це те, наскільки дешево ви можете доставити намір тій доріжці, якій він потрібен, у якій би фізичній ситуації ви не були.

Для мене найдешевшим каналом виявився той, який був у мене від початку.

Якщо ваші дні бодай трохи схожі на це, деталі робочого процесу є в Керуванні Claude Code голосом, а якщо англійська — не та мова, якою ви думаєте, читайте, чому диктування не має бути лише англійським. Keebye перебуває в ранньому доступі для macOS; почніть безкоштовний пробний період нижче. Його побудовано рівно в тій ситуації, якій він служить: одна рука зайнята, доріжки все одно рухаються.